«Харчовий бізнес – 2026»: де безпечність стає конкурентною перевагою

Марина Бурдейна

засновниця щорічного Всеукраїнського з'їзду «Харчовий бізнес», шеф-редакторка е-журналу «Управління якістю» та платформи «Онлайн-консультант фахівця з якості»

28–29 травня у Києві відбувся VІ Всеукраїнський з'їзд «Харчовий бізнес – 2026: безпечність, якість, інновації». Захід зібрав представників державних органів, виробників, галузевих асоціацій, науковців та міжнародних експертів — усіх, для кого майбутнє української харчової галузі та її вихід на європейський ринок є не абстракцією, а щоденною роботою.

Чи час українському НАССР еволюціонувати?

Перша дискусія поставила питання, яке назрівало вже давно. За одним столом зустрілися практики з різних боків системи: Вікторія Іщенко, директорка з якості «Асканія Бевериджиз», Надія Підлісна, директорка департаменту з якості «ЕКО маркет», та Ігор Лоцкін, директор Департаменту безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Держпродспоживслужби. Розмову вела Марина Бурдейна, шеф-редакторка е-журналу «Управління якістю».

Спільний висновок виявився чітким: Наказ № 590 свого часу відіграв революційну роль, але сьогодні помітно відстає від оновленого Codex Alimentarius та сучасних міжнародних стандартів. Найслабше місце — відсутність вимог до культури безпечності та ризик-орієнтованого підходу. Українська система часто залишається інструментом формального документування, де головна мета — показати інспектору правильний папірець, а не реально захистити споживача.

«Європейська інтеграція у сфері безпечності — це насамперед впровадження сучасних підходів до управління ризиками, розвиток культури безпечності на підприємствах та прозорі умови для роботи бізнесу. Саме такі зміни дозволяють українським виробникам відкривати нові можливості для експорту»,
— зазначив Ігор Лоцкін.

Окремо говорили про цифровізацію як інструмент, що вже змінює правила гри: електронний документообіг, автоматизація контрольних процесів, сучасні інформаційні системи скорочують бюрократію, пришвидшують взаємодію між державою та бізнесом і забезпечують реальну простежуваність продукції.

Від ризику провалу до ринкового прориву: що визначає успіх інноваційного продукту

Друга дискусія вийшла жвавою і місцями провокативною. Олена Красовська, R&D-директорка біотехнологічної компанії Enzym Group, Аліна Ткаченко, докторка технічних наук і керівниця «Школи НАССР» Полтавського університету економіки і торгівлі, Ірина Єрошенко, комерційна директорка «Дьолер Україна», та Олександра Білоусова, директорка з маркетингу KR Ingredients, разом з модераторкою Оленою Сініціною, засновницею дегустаційного конкурсу Favorite Food&Drinks, розбирали питання, яке хвилює всіх виробників: чому одні продукти злітають, а інші провалюються ще на старті?

Головний висновок — не втратити довіру споживача. Недостовірно заявлені властивості, незрозумілий склад або невиправдані очікування здатні поховати навіть блискучу ідею.

Саме поняття «інноваційний продукт» виявилося дискусійним: нова рецептура чи незвична форма — ще не інновація. Серед справжніх критеріїв експерти назвали:

новизну
відповідність трендам
закриття реальних потреб споживача
зручний досвід використання.

Окремо зійшлися на тому, що серйозна розробка спирається на науку — медицину, психологію, спорт — і може тривати роками. А українські споживачі, як показує практика, загалом не готові жертвувати смаком заради користі — хіба що коли перед ними стоїть конкретна особиста мета.

Фальсифікації 2.0 та VACCP: як нові загрози змінюють підходи до безпечності

Третя дискусія почалася з неприємного факту: публічної статистики фальсифікацій в Україні немає — а отже, формально їх ніби й не існує. Але Юлія Дячук, начальниця відділу технологічного забезпечення та контролю якості ТМ «Pripravka», Сергій Плічко, провідний аудитор Бюро Верітас Сертифікейшн Україна, та Андрій Волошенко, менеджер групи розвитку та підтримки броварень AB InBev Efes Ukraine, під модерацією Дениса Гончара, засновника і керівника «Еконтроль», добре знають: відсутність даних — не відсутність проблеми.

Сучасні фальсифікації стали менш помітними та значно технологічнішими. Від грубих підмін — до складних прихованих схем, які стандартний QC/QA-контроль просто не бачить.

Підроблені сертифікати якості, маніпуляції з походженням сировини, змішування партій різної якості — все це залишається в «сліпій зоні». Продукт може відповідати базовим показникам і водночас не відповідати заявленому складу чи походженню.

Абсолютний світовий лідер фальсифікацій — спеції. Головний тренд — менше очевидних порушень і більше системних прихованих маніпуляцій.

Industrial Visit: Медоварня «Медовий Спас»

Другий день з'їзду — це завжди не конференц-зал, а живе виробництво. Цьогоріч учасників прийняла Медоварня «Медовий Спас» у Броварах — одна з перших технологічних медоварень промислового масштабу в Україні, де давні рецепти медоваріння живуть поруч із сучасними технологіями. Гості побачили виробництво зсередини та продегустували «Сікеру» — напій на основі зброджування меду та фруктово-ягідних соків прямого віджиму, без цукру й спирту.

Підсумовуючи два дні, напрямок очевидний: філософія безпечності має еволюціонувати від «я виконую процедури, щоб пройти аудит» до «я формую культуру, щоб захистити споживача і зберегти репутацію бренду». Харчова безпечність — це вже не зона відповідальності профільного менеджера. Це цінність кожного працівника на підприємстві.

Слідкуйте за е-журналом «Управління якістю» — там публікуватимуться відеофрагменти дискусій та доповіді всіх спікерів з'їзду.

Захід відбувся за підтримки низки партнерів:

Організатор — цифрове видавництво «Тех Медіа Груп» / е-журнал «Управління якістю».
Партнери події: Biolights, Giletsky Technoconsult, «Росинка», «Київський БКК», Медоварня «Медовий Спас», Dilmah, Lavazza, Асканія FMCG, Асканія-Пак, Aznauri, «Ярило», AB InBev Efes Ukraine, Bargen, Favorite Food&Drinks, «Еконтроль», НУХТ.
Інформаційні партнери: UA.NEWS, Marketer.ua, Founder.ua, Economist.com.ua, Online-Expo, Agroelita, EBA, Open4Business, Drinks.ua, Wine Travel Awards, Agroportal, AgGeek, TrueUA.