Food fraud у пакуванні: наявні небезпеки й запобіжні дії

Завдяки такому прогнозуванню та запобіжним діям можна значно знизити ризик шахрайства з пакуванням

Шахрайство щодо харчових продуктів може застосовуватися до:

• сировини;
• інгредієнтів, використаних для їхнього виробництва;
• кінцевого товару
• пакування.

Харчове шахрайство поширене у всьому світі. Тільки за 2022–2023 рр., за різними даними, кількість фальсифікацій, що стосуються харчових продуктів і безпосередньо впливають на посилення недовіри споживачів, у глобальному масштабі зросли на 30–47%. Це пов’язують із пандемією ковіду, коли більше покупок стали робити онлайн, що створило можливість заподіяння харчового шахрайства.

Харчове шахрайство може бути пов’язано з:

• фінансовою вигодою;
• спеціальним заподіянням шкоди іншим особам шляхом навмисного забруднення/отруєння їжі.

Перший варіант, звісно, більш розповсюджений, але й другий періодично використовується зловмисниками.

Порушники можуть отримувати значну економічну вигоду, у тому числі й шляхом шахрайства з пакуванням, яке останніми роками зростає. Це викликано:

• порушенням ланцюгів постачання у зв’язку з війною;
• підвищенням цін на сировину, матеріали;
• збільшенням загальних витрат на виробництво пакування.

Наразі підвищується ризик купівлі товару, що піддався дії харчового шахрайства, що також стосується і пакувальних матеріалів. Недобросовісні представники ринку знаходять нові способи харчового шахрайства заради отримання комерційної вигоди, і це є неабиякою проблемою.

Первинне пакування, або внутрішнє пакування, тобто те, яке безпосередньо контактує з їжею, повинно бути включене в аналіз безпечності харчової продукції.

Шахрайські дії з пакуванням

Розглянемо на прикладах випадки можливого шахрайства з пакуванням.

1

Якщо внаслідок фальсифікацій сировини й матеріалів небезпечні елементи вже наявні у складі пакування й можуть потрапити у харчовий продукт, то таке пакування вважається шкідливим для здоров’я споживача. Прикладом, за дослідженням, проведеним у США, можна вважати випадок, коли третина зразків первинного пакування мала у своєму складі токсичні сполуки, які справляли негативний вплив на організм людини.

Якщо пакування не відповідає специфікаціям, то міграція її елементів у харчові продукти може перевищити норму, а це посилює ризики для покупця.

2

Якщо пакування не виконує своїх функцій внаслідок фальсифікації, отже, їжа може втратити свою якість раніше заявленого терміну придатності чи бути пошкодженою. Наприклад, постачальник кришечок для пляшок замінив під час виготовлення один матеріал на інший, що не вплинуло на загальний вигляд й компанія-покупець не знала про це. Але через таку заміну кришечки не закручувалися так герметично, як потрібно було, що спричинило зростання бактерій у напої.

3

Підробка певного продукту й, відповідно, дизайну його пакування, створення вигляду товару відомого бренду. Часто використовуються складні технології друку етикетки, в результаті чого товар дуже схожий на справжній. Але навіть не повне повторення пакування, етикетки може створити асоціацію у покупця з певною товарною маркою, ввести в оману.

4

Оманливе маркування на ньому. Наприклад, надання назви на пакуванні іншої, більш цінної риби замість тої, що насправді є у її складі, або вказання інших, ніж використані під час виробництва, інгредієнтів.

Таким чином, фальсифікація у пакуванні може заподіяти шкоду, як покупцям, їх здоров’ю, так і виробникам харчових продуктів, що виявляється у:

• негативному впливі на імідж;
• зменшенні кількості лояльних споживачів;
• підвищенні рівня недовіри;
• зниженні прибутку внаслідок фактів фальсифікацій на ринку тощо.

Перероблена сировина та можливі фальсифікації

Нині багато уваги приділяють вимогам щодо максимально можливого перероблення пакування, особливо в межах Green-стратегії («Європейський зелений курс»), до якого приєдналася й Україна. У цьому аспекті передусім слід зважати на перероблену сировину для полімерного пакування: чи відповідає воно вимогам щодо стандартів чистоти? Саме тут часто виявляються порушення – під час виготовлення сировини з переробленого пластику.

Економлячи на виробництві пакування або матеріалів для нього шляхом недотримання стандартів, заміни сировини та приховуючи це від покупців, шахраї спричиняють високий ризик небезпеки для споживачів харчової продукції.

Найчастіше мають місце такі шахрайські дії:

• нехарчові смоли замість харчових;
• нехарчові плівки та інше покриття;
• барвники для первинного пакування, не схвалені для контакту з їжею;
• неправдиві твердження щодо джерела та чистоти перероблених смол;
• неправдиві твердження щодо концентрації перероблених компонентів у пакувальних матеріалах;
• підроблені лабораторні звіти.

На ринку ЄС поширилося пакування, яке контактує з їжею, що містить бамбук та інші рослинні добавки, які є забороненими. Їх додають як наповнювач у пластикові матеріали для надання об’єму та форми. Але це робить такий пластик непридатним для перероблення. При цьому самі продукти ще й часто рекламуються з використанням неправдивих тверджень, що приваблюють споживачів та вводять їх в оману.

Використання заборонених рослинних інгредієнтів може впливати на розкладання певних видів пластику та міграцію його речовин, наприклад меламіну чи формальдегіду, в їжу в небезпечних обсягах, які шкодять здоров’ю людини.

Перевірити походження рослинних матеріалів, як і те, чи вони нові або перероблені, часто буває неможливо.

Розповсюджене шахрайство з переробленими та альтернативними матеріалами для пакування заради економічної вигоди призвело до зростання проблеми регулювання індустрії пакування для харчових продуктів, яка непокоїть багато країн світу.

У Регламенті ЄС щодо пластмас № 10/2011 є вимога використовувати процеси перероблення пакування, призначеного для харчової галузі, яке визначено Європейським органом з безпечності харчових продуктів.

У США контроль за забрудненням пакування, яке контактує з харчовими продуктами, здійснює Управління з контролю за продуктами й ліками. При цьому виявлено, що найчастіше шахрайські дії стосуються:

• переробленого вмісту полімерів та картону;
• альтернативних пакувальних матеріалів, таких як кенаф, біопохідний поліетилентерефталат (ПЕТ);
• допоміжних речовин для оброблення полімерів.

Вітчизняні законодавчі вимоги до матеріалів

В Україні набирає чинності Закон «Про матеріали і предмети, призначені для контакту з харчовими продуктами» (далі – Закон), ухвалений 3 листопада 2022 р., яким керуватимемося з 19 листопада 2025 р.

Закон «визначає правові та організаційні засади забезпечення безпечності матеріалів і предметів, призначених для контакту з харчовими продуктами, з метою забезпечення захисту життя і здоров’я людей, а також інших прав та інтересів споживачів».

Цей Закон регулює відносини, пов’язані з виробництвом, обігом та використанням матеріалів для пакування, призначеного для контакту з харчовою продукцією.

У Законі як виняток визначено, що, коли зміни у складі продукту або його органолептичні властивості не призводять до порушення вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів, то вони допускаються (ст. 7, п. 1).

Під час виробництва пакування можна використовувати матеріали, повністю або частково вироблені з переробленого пластику, отриманого за допомогою процесу перероблення пластику, що пройшов державну реєстрацію. Такий процес повинен здійснюватися відповідно до вимог системи забезпечення якості, яка гарантує, що перероблений пластик відповідає умовам, зазначеним у рішенні про державну реєстрацію процесу перероблення пластику.

Можна також використовувати перероблений пластик, який був вироблений відповідно до вимог належної виробничої практики (GMP) та не пройшов державну реєстрацію, у випадках, коли:

• його вироблено з мономерів та речовин, які є сировиною з пластику, отриманою в результаті процесу хімічної деполімеризації пластикових матеріалів і предметів;
• його вироблено з пластикових відрізків та/або технологічних відходів, які були утворені під час виробництва пластику, але тільки, якщо вони не були у використанні та вироблені з дотриманням вимог законодавства;
• матеріал використовується за функціональним бар’єром, тому не буде безпосередньо контактувати з харчовими продуктами.

Оператори ринку повинні впроваджувати документально регламентовані системи забезпечення якості, які:

• враховують кваліфікацію працівників;
• враховують наявність необхідного обладнання для забезпечення відповідності готових матеріалів встановленим до них вимогам;
• застосовуються з урахуванням кількості працівників та доходів підприємства, щоб уникнути неадекватного фінансового та адміністративного навантаження.

Оператор ринку зобов’язаний розробити та вести документацію стосовно специфікацій, виробничих формул та технологічних карт, які необхідні для визначення безпечності й відповідності готових матеріалів або предметів встановленим до них вимогам.

У такій документації відбивається інформація щодо виконання виробничих процесів стосовно забезпечення безпечності та відповідності готових матеріалів встановленим до них вимогам та результати функціонування системи контролю за якістю.

З метою забезпечення державного контролю оператори ринку повинні забезпечити простежуваність матеріалів і предметів на всіх стадіях їхнього виробництва та обігу. Для цього впроваджують системи й процедури, які дають можливість ідентифікувати потужність, з якої та до якої постачаються матеріали, а також, за необхідності, компоненти й речовини, враховуючи технологічні можливості.

Для забезпечення простежуваності матеріали й предмети, що введені в обіг або призначені для введення в обіг в Україні, повинні бути відповідно марковані або ідентифіковані за допомогою відповідної документації та/або інформації, що супроводжує такі матеріали й предмети.

Шляхи убезпечення пакування: практичні рекомендації

Активне набуття споживачами знань щодо можливих підробок харчової продукції, доступ до інформації про випадки food fraud робить їх більш усвідомленими щодо цієї проблеми. Споживачі прагнуть певного захисту від неякісних товарів, а виробники, своєю чергою, прагнуть захистити імідж своїх торгових марок, репутацію харчової продукції. І пакування може певною мірою цьому допомогти. Так, QR-коди та голограмні етикетки на ньому можуть свідчить про оригінальність товару.

Що робити, коли саме пакування або пакувальні матеріали й сировина постачаються при цьому іншими компаніями? Адже, наприклад, токсичні елементи, що входять у пакування, вироблене недобросовісним способом та видане за таке, що зроблено за стандартами, негативно вплине на їжу, що в ній буде зберігатиметься. І це буде ризиком як для покупця, так і для виробника.

Передусім бажано обирати надійних виробників пакувальних матеріалів, сировини та готового пакування. Коротший ланцюг постачання також може знизити ризик.

Контролювання запобігання шахрайству повинні здійснювати не тільки виробники харчової продукції, а й виробники пакування, оскільки вони закуповують сировину для її виготовлення.

Сировина для виготовлення пакування може не відповідати стандартам або може бути видана за ту, що відповідає. У результаті це може порушити правила використання безпечних матеріалів для контакту з харчовими продуктами. Тому так важливо залучати виробників пакування до процесів запобігання шахрайству.

Постачальник матеріалів для пакування продуктів має відповідати вимогам системи управління безпечністю харчових продуктів.

На забезпечення безпечності харчової продукції гарно вплинуло впровадження системи НАССР та стандартів ISO 22000 «Управління безпечністю харчових продуктів». Але для захисту від навмисної фальсифікації цього було недостатньо, тому систему НАССР доповнила відносно нова система аналізу вразливості та критичних контрольних точок для запобігання економічно мотивованому шахрайству VACCP (Vulnerability Assessment Critical Control Point). Завдяки її впровадженню оператори харчового ринку розробляють задокументовані процедури для виявлення та зменшення ризиків шахрайства у ланцюгах постачання.

Система VACCP охоплює всі матеріали, в тому числі пакувальні, та інгредієнти, які використовуються у виробничому процесі.

Завдяки такому прогнозуванню та запобіжним діям можна значно знизити ризик шахрайства з пакуванням.